Реформа мобілізації на паузі: зміни у ТЦК застрягли між відставкою Федорова і планами Хмари

Реформа мобілізації, яку ще кілька місяців тому Міноборони презентувало як одну з ключових трансформацій Сил оборони, після відставки Михайла Федорова фактично зависла. Частину запланованих змін уже запустили, зокрема експериментальний проект щодо нових контрактів з чіткими строками служби, але головний блок - зміна системи мобілізації та реформа територіальних центрів комплектування - досі не отримав завершеного вигляду.

Новий міністр оборони Євген Хмара говорить про комплексне рішення, а Кирило Буданов прямо попереджає: потреба армії залишається на рівні щонайменше 30 тисяч людей щомісяця. Водночас керівник ОП висловив сподівання, що ТЦК все ж змінять підходи, бо "насильницька бусифікація" - не поголовна, але існує.

У результаті перед новим керівництвом Міноборони виникла суперечлива задача. Потрібно змінити найбільш конфліктні механізми мобілізації, зокрема практику силового призову, але водночас не допустити падіння темпів комплектування війська. І поки що незрозуміло, наскільки далеко нова команда готова піти у зміні самої системи ТЦК.

"Реформу начебто ніхто не скасовував, але вона зависла: нового міністра призначили лише в серпні, а закони без політичної волі не голосуються. У залі чекають від Міноборони пакет рішень, а не чергових заяв про наміри. З іншого боку, всі розуміють, що наразі це трохи не на часі, у нас зараз зовсім інші проблеми, на вирішення яких не вистачає грошей. Я маю на увазі реактивні шахеди, дира в бюджеті, в тому числі військовому, важка зима тощо. Відчувається, що тема реформи мобілізації та ТЦК трохи втратила запал серед нардепів та в цілому серед керівництва країни", - зазначив "ОстроВу" нардеп від "Слуги народу" на умовах анонімності.

Федоров не встиг довести реформу до кінця

Михайло Федоров прийшов до Міноборони з обіцянкою комплексної трансформації умов служби та мобілізації. Ще у лютому відомство повідомляло, що готує системні рішення для реформування мобілізаційних процесів, цифровізації та вирішення накопичених роками проблем.

Перший етап цієї трансформації справді був запущений. У червні Кабмін затвердив нову систему контрактів, яка передбачає визначені строки служби. Експериментальний проєкт розрахований до червня 2028 року.

Для чинних військовослужбовців нині передбачена можливість переходу на нові мотиваційні контракти. Для окремих категорій це 10 місяців, для інших - 24 місяці. Міністерство прямо пояснює цю зміну як спробу дати військовим відповідь на питання, скільки вони ще служитимуть і коли зможуть залишити військо. Але це лише перший етап.

Сам Федоров говорив, що наступні зміни мають стосуватися рекрутингу та мобілізації. Його логіка була в тому, щоб змінити не тільки механізм залучення людей, а всю систему відбору, мотивації, проходження служби та звільнення. І саме цей етап не встиг отримати завершеного вигляду до зміни міністра.

Співрозмовник "ОстроВа" у монобільшості, знайомий із внутрішньою дискусією щодо реформи, пояснює, що після зміни керівництва Міноборони частина напрацювань фактично опинилася на повторному погодженні.

"Після зміни керівництва Міноборони реформа фактично зависла. Те, що до цього вже напрацьовувалося і проходило внутрішні погодження, після приходу нової команди значною мірою довелося переглядати та знову погоджувати. Зараз є ситуація, коли замість переходу до конкретних рішень ми знову повертаємося до обговорення базових речей. Частина напрацювань опинилася фактично на повторному погодженні, а разом із цим втрачено і час, який був критично важливим для запуску реформи.

Якщо кожна зміна керівництва означатиме повернення реформи на кілька кроків назад, говорити про швидке завершення цього процесу буде складно", - сказав він.

При цьому частина змін уже стала незворотною. Нові експериментальні контракти запущені, а сам принцип визначених строків служби залишився одним із центральних елементів трансформації.

"Для Федорова це було принципово. Він прямо говорив, що проблему мобілізації неможливо вирішити, якщо людина не розуміє умов служби. За його словами, військовим потрібні нормальні контракти, строки служби, можливість переведення та соціальна підтримка. Але головний задум був ширшим.

Федоров хотів змінити сам шлях людини через військо: від першого контакту з державою до підготовки, призначення, служби, можливого переведення та звільнення. Окремим блоком ішлося про проблему СЗЧ та людей, які перебувають у розшуку. Ексміністр пояснював, що якщо держава постійно втрачає військових через СЗЧ, вона змушена постійно набирати нових людей, і сама логіка мобілізації перестає працювати", - каже співрозмовник "ОстроВа" в парламенті.

Хмара отримав проблему, яку не можна вирішити лише реформою ТЦК

Новий міністр оборони Євген Хмара зайшов у відомство вже після того, як суспільний запит на зміну ТЦК став одним із найбільш гострих питань мобілізації. Його позиція полягає в тому, що мобілізацію не можна розглядати окремо від стану війська, умов служби, підготовки, забезпечення та потреб фронту. Тобто майбутня система має бути пов'язана не лише з роботою ТЦК, а з усією моделлю комплектування армії.

Однак уже за місяць після призначення Хмари керівник Офісу президента Кирило Буданов фактично окреслив межі цієї реформи: якою б не була нова система, вона не повинна зменшити темпи поповнення війська. За його словами, Україні необхідно мобілізовувати щонайменше 30 тисяч людей щомісяця, а прихід нового міністра сам по собі цю потребу не змінює.

"З приходом Хмари сильно нічого не зміниться. Тому що запит є, не менше 30 тисяч… Тому як би ми не казали, що ми будем зараз інакше призивати, від того кількісні показники не зміняться, а це означає, що кількість незадоволених людей теж не зміниться. Нічого з цим не зробиш", - сказав Буданов. 

Тобто проблема нової команди Міноборони полягає не в тому, щоб просто придумати іншу систему мобілізації. Вона має одночасно виконувати дві суперечливі функції: бути менш конфліктною для суспільства і при цьому забезпечувати армію необхідною кількістю людей.

"Зараз усі розуміють, що концепцію ТЦК треба міняти. Питання в іншому: якщо завтра забрати все, що називають силовою мобілізацією, хто забезпечить ті самі 30 тисяч? Поки відповіді на це питання немає. А просто сказати людям "ідіть добровільно" недостатньо, коли потреба армії вимірюється десятками тисяч щомісяця", - говорить співрозмовник "ОстроВа" в команді президента.

Тому проблема Хмари значно ширша за реформу територіальних центрів. Якщо ТЦК перетворюють із головного інструменту призову на адміністративно-сервісну структуру (як того хотів Михайло Федоров), паралельно потрібно перебудовувати рекрутинг, контракти, систему відстрочок, бронювання та саму мотивацію до служби.

"Хмара не може просто взяти папку Федорова і сказати: ось готова реформа. Її не було доведено до кінця. Зараз треба зрозуміти, що з неї реально працює, що потребує законодавчих змін і що взагалі відповідає нинішній ситуації на фронті", - говорить співрозмовник "ОстроВа" у президентській команді.

За його словами, найбільша дискусія точиться саме навколо ТЦК: чи залишаться вони центром мобілізаційної системи, чи їхня роль буде суттєво зменшена за рахунок цифровізації та рекрутингу.

"Якщо ТЦК залишаються в нинішній логіці, жодної великої реформи не відбудеться. Якщо їх справді розвантажують від функції постійного пошуку людей, тоді треба створити іншу систему, яка цей вакуум закриє. І ось це найскладніше", - зазначає джерело.

Поки що такої системи немає. Є окремі елементи: цифрові відстрочки, "Резерв+", нові контракти, рекрутинг, автоматизація частини процедур. Але все це досі не склалося в єдину модель.

Тому нинішня пауза навколо реформи ТЦК має не лише організаційний, а й політичний характер. Команда Хмари повинна одночасно показати, що вона здатна змінити систему, яку суспільство вважає проблемною, і довести Генштабу та Офісу президента, що після цих змін армія не отримає менше людей.

"Саме це і є головним вузлом реформи. Не питання, чи потрібні нові ТЦК, нові камери або ще один цифровий сервіс. Питання в тому, чи зможе держава відмовитися від найбільш конфліктних способів мобілізації, не втративши здатність щомісяця набирати необхідну кількість людей. Зараз відповідь на це питання – скоріше, ні, ніж так", - каже співрозмовник в монобільшості.

Що далі

Найближчими місяцями реформа мобілізації, ймовірно, рухатиметься не одним великим пакетом, а кількома паралельними напрямами. Перший - наведення порядку всередині самих ТЦК, другий - зміна їхнього підпорядкування та функцій, третій - цифровізація і розширення рекрутингу. Окремо залишиться питання мобілізаційного віку, яке вже обговорюється на рівні Генштабу, хоча остаточного рішення щодо його зміни немає. 

Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені. Наприкінці липня ДБР спільно з Генштабом розпочало операцію "Чесний призов", у межах якої перевіряли понад 100 ТЦК. Йдеться не лише про корупцію та незаконні зміни даних у реєстрі "Оберіг", а й про можливе перевищення повноважень та порушення прав громадян. 

"Я б не очікував, що восени хтось одним рішенням скасує ТЦК. Це нереалістично. Швидше, буде чистка, зміна керівників, нові правила роботи груп оповіщення і поступове відбирання у ТЦК частини функцій. А вже після цього можна буде говорити про нову систему", - ділиться співрозмовник "ОстроВа" у монобільшості.

Другий варіант змін стосується самої архітектури системи. У парламенті та експертному середовищі вже обговорювався варіант виведення ТЦК зі складу Сухопутних військ і переходу до іншої моделі управління. Серед пропозицій раніше також звучала ідея прямого підпорядкування ТЦК Міноборони.

Якщо таке рішення буде ухвалено, воно означатиме не просто зміну вивіски. Йтиметься про перегляд того, хто саме відповідає за мобілізацію і перед ким звітує за виконання плану.

"Драпатий і Хмара зараз можуть розійтися навіть не в питанні, чи потрібна реформа, а в тому, хто повинен відповідати за її результат. Якщо ТЦК залишаються військовою структурою, яка фактично відповідає за виконання плану, їх не можна просто перетворити на сервісні центри. А якщо хочуть сервісну модель - треба забрати у них частину старих функцій і передати їх іншим структурам", - пояснює джерело "ОстроВа" в президентській команді.

Третім напрямом стане зміна самої логіки набору людей. Це означає, що восени варто очікувати не лише нових правил для ТЦК, а й рішень щодо контрактної служби, рекрутингу та строків служби. Нові контракти, запущені за Федорова, у цьому сенсі можуть стати одним із елементів нової системи.

Водночас повністю відмовитися від примусової складової мобілізації влада не зможе, доки потреба війська залишається високою. Саме тому найбільш реалістичним сценарієм виглядає не заміна мобілізації рекрутингом, а поступова зміна співвідношення між ними.

"Ми зараз стоїмо перед дуже неприємною розвилкою. Якщо держава хоче менше конфліктів навколо ТЦК, вона повинна дати людині інший шлях потрапити у військо - нормальний контракт, зрозумілий строк, спеціальність, підготовку. Але поки армії потрібні десятки тисяч людей на місяць, повністю прибрати адміністративну мобілізацію ніхто не наважиться", - говорить співрозмовник "ОстроВа", близький до обговорення реформи.

Окремою інтригою залишатиметься мобілізаційний вік. Нардеп Роман Костенко повідомляв, що Генштаб обговорює можливість обмеження призову людей старше 50 або 55 років, за винятком дефіцитних для війська спеціальностей, однак наголошував: остаточного рішення немає. Якщо така зміна буде ухвалена, вона стане показником того, що влада намагається не просто збільшувати кількість мобілізованих, а точніше налаштувати систему під реальні потреби війська.

Є й ще один фактор, який може суттєво вплинути на мобілізацію восени, - гроші. Уряд уже відкрито говорить про дефіцит фінансування оборонного бюджету: за словами прем'єр-міністра Сергія Корецького, потреба становить близько 27 млрд доларів, частину якої держава намагається закрити економією та зовнішньою підтримкою. Водночас лише за січень-серпень на безпеку й оборону з держбюджету спрямували 1,84 трлн грн, або 62% усіх видатків загального фонду. 

Ситуація ускладнюється тим, що російські удари дедалі сильніше б'ють саме по економічній базі, з якої фінансується війна. За даними Центру економічної стратегії, у серпні ділові очікування знову опустилися в негативну зону, а масштабні руйнування виробничих потужностей стали одним із головних факторів погіршення настроїв бізнесу. У вересні ТПП також зафіксувала подальше погіршення бізнес-очікувань, а більшість опитаних компаній повідомили про негативний вплив атак на логістичну та складську інфраструктуру. 

"У нас виникає дуже неприємна ситуація: з одного боку, армії потрібно більше людей, з іншого - держава має дедалі менше ресурсу, щоб компенсувати наслідки війни для економіки. Якщо підприємства зупиняються, люди втрачають роботу, і частина з них потенційно може піти в армію не через примус, а тому, що альтернатив на цивільному ринку стає менше", - говорить співрозмовник "ОстроВа" у монобільшості.

Втім, говорити про масове зростання безробіття поки зарано. Державна служба зайнятості фіксує протилежну проблему - загальний дефіцит робочої сили. Водночас у найбільш постраждалих регіонах ситуація значно гірша: на Донеччині, за даними служби, кількість шукачів роботи у шість разів перевищує кількість вакансій. Тому вплив ударів на ринок праці буде нерівномірним: у частині регіонів люди й надалі конкуруватимуть за вакансії, тоді як в інших скорочення виробництва може залишати дедалі більше чоловіків без роботи.

У владі, за словами іншого джерела "ОстроВа", розраховують, що ця ситуація хоча б частково працюватиме на добровільний набір.

"Якщо людина втратила роботу через знищене підприємство, вона може розглядати військо як один із варіантів зайнятості, особливо якщо держава пропонує нормальний контракт, зрозумілий строк служби і гроші. Але це не можна сприймати як заміну мобілізації. Це лише додатковий ресурс", - зазначає співрозмовник.

Є і політичне обмеження для влади. Після конфлікту навколо Федорова та його публічних заяв про реформу Міноборони, нову модель війни й "армію роботів" команда Зеленського, за словами джерел "ОстроВа", не зацікавлена в тому, щоб одночасно відкривати ще один фронт із суспільством через різке посилення правил мобілізації.

"Після історії з Федоровим ніхто не хоче зараз робити різкий рух. Його історія показала, наскільки вибуховою є тема мобілізації, особливо коли одночасно говорять про нову модель війни, дрони і зміну підходів у Міноборони. Тому зараз логіка інша: спочатку показати людям зміни в системі, а вже потім вимагати від них більшого", - говорить співрозмовник "ОстроВа" у президентській команді.

За його словами, саме тому восени влада намагатиметься балансувати між трьома завданнями: не допустити падіння темпів комплектування, не створити додаткового соціального вибуху через ТЦК і водночас знайти гроші на утримання армії.

"Різко закручувати гайки зараз політично невигідно і фінансово недостатньо. Потрібно спочатку зробити так, щоб люди бачили сенс і умови служби. Тоді мобілізація може частково перейти з історії про примус в історію про вибір", - резюмує джерело.

У підсумку восени Україна може отримати не одну велику реформу мобілізації, а кілька паралельних змін: кадрові оновлення ТЦК, посилення контролю за їхньою роботою, перерозподіл окремих функцій, нові цифрові інструменти, розвиток рекрутингу та контрактної служби. Але всі ці рішення впиратимуться в одну й ту саму проблему: армії потрібні люди вже зараз, тоді як створення нової системи комплектування потребує часу.

Саме тому швидкого "скасування бусифікації" чи повного переходу на добровільний набір не буде. Поки потреба війська залишається на рівні десятків тисяч людей щомісяця, адміністративна складова мобілізації нікуди не зникне.